Ці задачі розбирають в аудиторії «руками». Вони показують ті самі обчислення,
які потім автоматизує домашня програма (4task.md). Теорія й формули —
у методичних вказівках. Усі три задачі працюють з одним малим
набором, поступово проходячи повний цикл PCA.
Наскрізний набір даних. П’ять об’єктів із двома числовими ознаками:
Беремо (1,1) і нормуємо: v1=21(1,1)≈(0.707,0.707).
Власний вектор для λ2=1:(Σ−I)v=0:
(1.51.51.51.5)v=0⇒v1+v2=0⇒v2=21(1,−1).
Перевірка ортогональності: (1,1)⋅(1,−1)=0.
Відповідь:λ1=4 з v1=21(1,1) (перша головна
компонента); λ2=1 з v2=21(1,−1). (Ті самі числа
дає numpy.linalg.eigh: власні значення 1 і 4, вектори
(∓0.707,±0.707) та (0.707,0.707).)
Задача 3. Проєкція на 1-шу компоненту й частка поясненої дисперсії #
Спроєктувати точки на першу головну компоненту v1=21(1,1) і
знайти частку поясненої дисперсії.
Дисперсія проєкцій (дільник n−1=4): середнє ti дорівнює 0, тож
Var(t)=41(216+0+0+0+216)=416=4=λ1,
що підтверджує: дисперсія вздовж першої компоненти дорівнює її власному значенню.
Частка поясненої дисперсії першої компоненти:
λ1+λ2λ1=4+14=54=0.8.
Відповідь: проєкції на 1-шу компоненту — {−2.828,0,0,0,2.828};
одна головна компонента зберігає 80% загального розкиду даних (друга компонента —
решту 20%).
Зв’язок із домашнім завданням. Саме ці кроки — центрувати дані, обчислити
коваріаційну матрицю, знайти власні значення/вектори, спроєктувати точки й
оцінити частку поясненої дисперсії — виконуватиме ваша програма для довільного
файлу CSV (4task.md). Цей набір із п’яти точок — зручний тест:
подайте його на вхід і переконайтесь, що програма повертає Σ з
діагоналлю 2.5 і коваріацією 1.5, власні значення 4 та 1 і частку
поясненої дисперсії 1-ї компоненти 0.8.