Цей розділ самодостатній: у ньому зібрано теорію числових характеристик
дискретної випадкової величини та вибіркових оцінок, потрібну для аудиторних
задач (3classroom.md) і домашньої програми (4task.md).
Ширше ту саму теорію викладено в Лекції 2.
Дискретна випадкова величинаX набуває скінченної (чи зліченної) множини
значень x1,x2,…,xn з імовірностями p1,p2,…,pn. Її задають
рядом розподілу — таблицею «значення → ймовірність»:
Ділення на n−1 (поправка Бесселя) робить оцінку незміщеною — у
середньому вона дорівнює справжній D(X); саме її зазвичай беруть як «вибіркову
дисперсію» в статистиці (див. Лекцію 3). Ділення на
n дає характеристику наявних даних як генеральної сукупності. СКВ вибірки —
корінь із відповідної дисперсії.
Коли дискретне значення повторюється, вибірку зручно згорнути в частотний
ряд: кожному унікальному значенню xj ставлять у відповідність частотуfj (скільки разів воно трапилось), ∑jfj=n. Тоді
Відносна частотаpj=fj/n — це емпіричний аналог імовірності; частотний
ряд — емпіричний аналог ряду розподілу. Саме так природно опрацьовувати
«дискретні значення експерименту» з файлу CSV у домашньому завданні.
2.6 Демонстраційний приклад (на інших даних, ніж у задачах) #
(а) За рядом розподілу. Нехай
X
0
1
2
3
P
0.1
0.3
0.4
0.2
Перевірка нормування: 0.1+0.3+0.4+0.2=1. Тоді
M(X)=0(0.1)+1(0.3)+2(0.4)+3(0.2)=1.7,
M(X2)=0(0.1)+1(0.3)+4(0.4)+9(0.2)=3.7,
D(X)=3.7−1.72=3.7−2.89=0.81,σ=0.81=0.9.
(б) За вибіркою (частотний ряд). Нехай значення {2,4,6} трапились із
частотами {2,5,3}, тобто n=10:
xˉ=102⋅2+4⋅5+6⋅3=1042=4.2,
n1∑fjxj2=104⋅2+16⋅5+36⋅3=10196=19.6,
sn2=19.6−4.22=19.6−17.64=1.96,σ=1.96=1.4.
Незміщена оцінка: s2=n−1nsn2=910⋅1.96≈2.18,
звідки σ≈1.48.