2. Методичні вказівки
Цей розділ самодостатній : у ньому зібрано теорію перевірки статистичних гіпотез,
потрібну для аудиторних задач (3classroom.md ) і домашньої програми
(4task.md ). Ширше ту саму теорію викладено в
Лекції 4 .
2.1 Гіпотези, помилки, рівень значущості
Статистична гіпотеза — припущення про генеральну сукупність, яке перевіряють за
вибіркою. Перевірку будують навколо пари:
H 0 H_0 H 0 — основна (нульова) гіпотеза («ефекту/відмінності немає»);
H 1 H_1 H 1 — альтернативна гіпотеза, яку приймають, якщо H 0 H_0 H 0 відхилено .
Відхиляючи правильну H 0 H_0 H 0 , роблять помилку I роду (її ймовірність — рівень
значущості α \alpha α ); не відхиляючи хибну H 0 H_0 H 0 — помилку II роду (β \beta β ).
Рівень α \alpha α (типово 0.05 0.05 0.05 ) задають наперед .
Критична область — множина значень статистики, за яких H 0 H_0 H 0 відхиляють. Її форма
повторює H 1 H_1 H 1 :
H 1 : θ ≠ θ 0 H_1: \theta \ne \theta_0 H 1 : θ = θ 0 — двобічна (два хвости по α / 2 \alpha/2 α /2 );
H 1 : θ > θ 0 H_1: \theta > \theta_0 H 1 : θ > θ 0 — правобічна ; H 1 : θ < θ 0 H_1: \theta < \theta_0 H 1 : θ < θ 0 — лівобічна
(один хвіст із усім α \alpha α ).
Алгоритм із 6 кроків: (1) сформулювати H 0 H_0 H 0 , H 1 H_1 H 1 ; (2) задати α \alpha α ; (3)
обрати статистику; (4) визначити критичну область; (5) обчислити спостережене
значення статистики; (6) висновок — якщо статистика в критичній області, H 0 H_0 H 0
відхиляють , інакше не відхиляють . Еквівалентно: за p-значенням —
H 0 H_0 H 0 відхиляють, коли p ≤ α p \le \alpha p ≤ α .
2.2 Вибіркові характеристики
Для вибірки x 1 , … , x n x_1, \dots, x_n x 1 , … , x n середнє та незміщена дисперсія:
x ˉ = 1 n ∑ i = 1 n x i , s 2 = 1 n − 1 ∑ i = 1 n ( x i − x ˉ ) 2 , s = s 2 . \bar{x} = \frac{1}{n}\sum_{i=1}^{n} x_i, \qquad
s^2 = \frac{1}{n-1}\sum_{i=1}^{n} (x_i - \bar{x})^2, \qquad s = \sqrt{s^2}. x ˉ = n 1 i = 1 ∑ n x i , s 2 = n − 1 1 i = 1 ∑ n ( x i − x ˉ ) 2 , s = s 2 .
Скрізь у цій роботі використовують саме незміщену дисперсію (/ ( n − 1 ) /(n-1) / ( n − 1 ) ) — вона входить
у всі статистики нижче.
2.3 Гіпотеза про математичне сподівання (t-критерій)
Перевіряють H 0 : μ = μ 0 H_0:\ \mu = \mu_0 H 0 : μ = μ 0 за однією вибіркою при невідомій σ \sigma σ .
Статистика та її розподіл за істинної H 0 H_0 H 0 :
T = x ˉ − μ 0 s / n , df = n − 1 ( розподіл Стьюдента ) . T = \frac{\bar{x} - \mu_0}{s/\sqrt{n}}, \qquad \text{df} = n - 1
\quad (\text{розподіл Стьюдента}). T = s / n x ˉ − μ 0 , df = n − 1 ( розподіл Стьюдента ) .
Для двобічної альтернативи H 1 : μ ≠ μ 0 H_1:\ \mu \ne \mu_0 H 1 : μ = μ 0 критична точка —
t 1 − α / 2 , n − 1 t_{1-\alpha/2,\ n-1} t 1 − α /2 , n − 1 ; H 0 H_0 H 0 відхиляють, якщо ∣ T ∣ > t 1 − α / 2 , n − 1 |T| > t_{1-\alpha/2,\ n-1} ∣ T ∣ > t 1 − α /2 , n − 1 .
2.4 Гіпотеза про рівність двох дисперсій (F-критерій Фішера)
Для двох незалежних вибірок перевіряють H 0 : σ 1 2 = σ 2 2 H_0:\ \sigma_1^2 = \sigma_2^2 H 0 : σ 1 2 = σ 2 2 . Статистику
будують як відношення більшої вибіркової дисперсії до меншої :
F = s max 2 s min 2 ( ≥ 1 ) , df = ( k 1 , k 2 ) = ( n max − 1 , n min − 1 ) , F = \frac{s_{\max}^2}{s_{\min}^2} \ (\ge 1), \qquad
\text{df} = (\,k_1,\ k_2\,) = (n_{\max}-1,\ n_{\min}-1), F = s m i n 2 s m a x 2 ( ≥ 1 ) , df = ( k 1 , k 2 ) = ( n m a x − 1 , n m i n − 1 ) ,
де n max n_{\max} n m a x — обсяг вибірки з більшою дисперсією. За істинної H 0 H_0 H 0 статистика
має розподіл Фішера F ( k 1 , k 2 ) F(k_1, k_2) F ( k 1 , k 2 ) . Для двобічної альтернативи
H 1 : σ 1 2 ≠ σ 2 2 H_1:\ \sigma_1^2 \ne \sigma_2^2 H 1 : σ 1 2 = σ 2 2 порівнюють із верхньою критичною точкою
F 1 − α / 2 ( k 1 , k 2 ) F_{1-\alpha/2}(k_1, k_2) F 1 − α /2 ( k 1 , k 2 ) : H 0 H_0 H 0 відхиляють, якщо F > F 1 − α / 2 ( k 1 , k 2 ) F > F_{1-\alpha/2}(k_1, k_2) F > F 1 − α /2 ( k 1 , k 2 ) .
2.5 Гіпотеза про рівність двох середніх
Перевіряють H 0 : μ 1 = μ 2 H_0:\ \mu_1 = \mu_2 H 0 : μ 1 = μ 2 . Варіант критерію залежить від того, рівні
дисперсії чи ні (це й з’ясовує F-критерій §2.4).
(а) Дисперсії рівні — об’єднана (pooled) дисперсія.
s p 2 = ( n 1 − 1 ) s 1 2 + ( n 2 − 1 ) s 2 2 n 1 + n 2 − 2 , T = x ˉ 1 − x ˉ 2 s p 1 n 1 + 1 n 2 , df = n 1 + n 2 − 2. s_p^2 = \frac{(n_1-1)s_1^2 + (n_2-1)s_2^2}{n_1 + n_2 - 2}, \qquad
T = \frac{\bar{x}_1 - \bar{x}_2}{s_p\sqrt{\dfrac{1}{n_1} + \dfrac{1}{n_2}}}, \qquad
\text{df} = n_1 + n_2 - 2. s p 2 = n 1 + n 2 − 2 ( n 1 − 1 ) s 1 2 + ( n 2 − 1 ) s 2 2 , T = s p n 1 1 + n 2 1 x ˉ 1 − x ˉ 2 , df = n 1 + n 2 − 2.
(б) Дисперсії різні — критерій Уелча.
T = x ˉ 1 − x ˉ 2 s 1 2 n 1 + s 2 2 n 2 , df = ( s 1 2 n 1 + s 2 2 n 2 ) 2 ( s 1 2 / n 1 ) 2 n 1 − 1 + ( s 2 2 / n 2 ) 2 n 2 − 1 . T = \frac{\bar{x}_1 - \bar{x}_2}{\sqrt{\dfrac{s_1^2}{n_1} + \dfrac{s_2^2}{n_2}}},
\qquad
\text{df} = \frac{\left(\dfrac{s_1^2}{n_1} + \dfrac{s_2^2}{n_2}\right)^{2}}
{\dfrac{(s_1^2/n_1)^2}{n_1-1} + \dfrac{(s_2^2/n_2)^2}{n_2-1}}. T = n 1 s 1 2 + n 2 s 2 2 x ˉ 1 − x ˉ 2 , df = n 1 − 1 ( s 1 2 / n 1 ) 2 + n 2 − 1 ( s 2 2 / n 2 ) 2 ( n 1 s 1 2 + n 2 s 2 2 ) 2 .
Ступені свободи Уелча зазвичай дробові; округлюють униз (консервативно). В обох
випадках для H 1 : μ 1 ≠ μ 2 H_1:\ \mu_1 \ne \mu_2 H 1 : μ 1 = μ 2 H 0 H_0 H 0 відхиляють, якщо
∣ T ∣ > t 1 − α / 2 , df |T| > t_{1-\alpha/2,\ \text{df}} ∣ T ∣ > t 1 − α /2 , df .
2.6 Критичні значення (заміна таблиць)
Критичні точки — це квантилі відповідного розподілу. У Python їх дають функції
scipy.stats:
t_крит = scipy.stats.t.ppf(1 - alpha/2, df) # двобічний t
F_крит = scipy.stats.f.ppf(1 - alpha/2, k1, k2) # двобічний F (верхня точка)
p_t = 2 * (1 - scipy.stats.t.cdf(abs(T), df)) # p-значення (двобічне) для t
2.7 Демонстраційний приклад (на інших даних, ніж у задачах)
Порівняймо дві вибірки повним ланцюжком «F-критерій → критерій середніх» — саме це
робитиме домашня програма (4task.md ). Візьмемо α = 0.05 \alpha = 0.05 α = 0.05 .
X 1 : 30 , 32 , 28 , 31 , 29 , 30 ( n 1 = 6 ) ; X 2 : 32 , 38 , 34 , 35 , 36 , 33 , 37 ( n 2 = 7 ) . X_1:\ 30,\ 32,\ 28,\ 31,\ 29,\ 30 \ (n_1 = 6); \qquad
X_2:\ 32,\ 38,\ 34,\ 35,\ 36,\ 33,\ 37 \ (n_2 = 7). X 1 : 30 , 32 , 28 , 31 , 29 , 30 ( n 1 = 6 ) ; X 2 : 32 , 38 , 34 , 35 , 36 , 33 , 37 ( n 2 = 7 ) .
Крок 1. Характеристики.
x ˉ 1 = 180 6 = 30 , ∑ ( x i − x ˉ 1 ) 2 = 10 , s 1 2 = 10 5 = 2.0 ; \bar{x}_1 = \frac{180}{6} = 30, \qquad \sum (x_i - \bar{x}_1)^2 = 10, \qquad
s_1^2 = \frac{10}{5} = 2.0; x ˉ 1 = 6 180 = 30 , ∑ ( x i − x ˉ 1 ) 2 = 10 , s 1 2 = 5 10 = 2.0 ;
x ˉ 2 = 245 7 = 35 , ∑ ( x i − x ˉ 2 ) 2 = 28 , s 2 2 = 28 6 = 4.667. \bar{x}_2 = \frac{245}{7} = 35, \qquad \sum (x_i - \bar{x}_2)^2 = 28, \qquad
s_2^2 = \frac{28}{6} = 4.667. x ˉ 2 = 7 245 = 35 , ∑ ( x i − x ˉ 2 ) 2 = 28 , s 2 2 = 6 28 = 4.667.
Крок 2. F-критерій рівності дисперсій. H 0 : σ 1 2 = σ 2 2 H_0:\ \sigma_1^2 = \sigma_2^2 H 0 : σ 1 2 = σ 2 2 ,
H 1 : σ 1 2 ≠ σ 2 2 H_1:\ \sigma_1^2 \ne \sigma_2^2 H 1 : σ 1 2 = σ 2 2 . Більша дисперсія — s 2 2 s_2^2 s 2 2 :
F = s 2 2 s 1 2 = 4.667 2.0 = 2.333 , df = ( 6 , 5 ) . F = \frac{s_2^2}{s_1^2} = \frac{4.667}{2.0} = 2.333, \qquad \text{df} = (6,\ 5).
F = s 1 2 s 2 2 = 2.0 4.667 = 2.333 , df = ( 6 , 5 ) .
Критична точка F 0.975 ( 6 , 5 ) = 6.978 F_{0.975}(6, 5) = 6.978 F 0.975 ( 6 , 5 ) = 6.978 . Оскільки 2.333 < 6.978 2.333 < 6.978 2.333 < 6.978 — дисперсії
можна вважати рівними (H 0 H_0 H 0 не відхиляємо). Отже, для середніх беремо об’єднану
дисперсію.
Крок 3. t-критерій рівності середніх (об’єднана дисперсія).
H 0 : μ 1 = μ 2 H_0:\ \mu_1 = \mu_2 H 0 : μ 1 = μ 2 , H 1 : μ 1 ≠ μ 2 H_1:\ \mu_1 \ne \mu_2 H 1 : μ 1 = μ 2 .
s p 2 = 5 ⋅ 2.0 + 6 ⋅ 4.667 6 + 7 − 2 = 10 + 28 11 = 3.455 , s p = 1.859 , s_p^2 = \frac{5\cdot 2.0 + 6\cdot 4.667}{6 + 7 - 2} = \frac{10 + 28}{11} = 3.455,
\qquad s_p = 1.859, s p 2 = 6 + 7 − 2 5 ⋅ 2.0 + 6 ⋅ 4.667 = 11 10 + 28 = 3.455 , s p = 1.859 ,
T = 30 − 35 1.859 1 6 + 1 7 = − 5 1.859 ⋅ 0.5563 = − 5 1.034 = − 4.835 , df = 11. T = \frac{30 - 35}{1.859\sqrt{\tfrac{1}{6} + \tfrac{1}{7}}}
= \frac{-5}{1.859\cdot 0.5563} = \frac{-5}{1.034} = -4.835, \qquad \text{df} = 11. T = 1.859 6 1 + 7 1 30 − 35 = 1.859 ⋅ 0.5563 − 5 = 1.034 − 5 = − 4.835 , df = 11.
Критична точка t 0.975 , 11 = 2.201 t_{0.975,\ 11} = 2.201 t 0.975 , 11 = 2.201 . Оскільки ∣ − 4.835 ∣ = 4.835 > 2.201 |{-4.835}| = 4.835 > 2.201 ∣ − 4.835 ∣ = 4.835 > 2.201 —
середні значуще різняться (H 0 H_0 H 0 відхиляємо, p ≈ 0.0005 p \approx 0.0005 p ≈ 0.0005 ).
Висновок демонстрації. Розкид вибірок однаковий, але їхні центри різні: друга
сукупність зміщена вгору. Це і є типовий результат, який має видавати домашня
програма.
2.8 Робочий контрольний список
Спочатку — F-критерій дисперсій; лише за його результатом обирайте варіант
t-критерію (об’єднана дисперсія при рівних, Уелч при різних).
У F-критерії більшу дисперсію ставте в чисельник (тоді F ≥ 1 F \ge 1 F ≥ 1 ), а ступені
свободи — у порядку «чисельник, знаменник».
Дисперсію беріть незміщену (/ ( n − 1 ) /(n-1) / ( n − 1 ) ); не плутайте з / n /n / n .
Двобічний критерій → критична точка рівня 1 − α / 2 1-\alpha/2 1 − α /2 (а не 1 − α 1-\alpha 1 − α ).
Рішення формулюйте однозначно: «H 0 H_0 H 0 відхиляємо » або «H 0 H_0 H 0 не відхиляємо »
— і вкажіть, що це означає змістовно (дисперсії/середні рівні чи ні).
Laboratory/Laboratory4/2method.md · 9.1 KB · updated 2026-08-04 23:12